Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2014 року м. Київ справа № 875/155/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Єрьоміна А.В.,

Кравцова О.В.,

суддів Цуркана М.І.,

секретар судового засідання Щавінська С.В.

за участю:

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача Шкурат В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної виборчої комісії на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Центральної виборчої комісії про скасування постанови в частині, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

1 жовтня 2014 року позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду як до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Центральної виборчої комісії ( далі - Комісія), у якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову Комісії від 28 вересня 2014 року № 2181 в частині відмови у реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_5 в одномандатному виборчому окрузі № 129 та зобов'язати Комісію надати ОСОБА_5 можливість виправити неточність у заяві про самовисування кандидатом у народні депутати України, поданій до Комісії 23 вересня 2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Комісія, відмовляючи у реєстрації кандидатом у народні депутати України з підстав невідповідності заяви про самовисування, діяла з перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України "Про вибори народних депутатів"

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 3 жовтня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_5 задовольнив частково: визнано протиправною та скасовано постанову Комісії № 1281 від 28 вересня 2014 року в частині відмови у реєстрації кандидатом у народні депутати України ОСОБА_5 в одномандатному виборчому окрузі № 129 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року, в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням, Комісія подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновок зазначеного суду не відповідає обставинам справи. Крім того, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і задоволення адміністративного позову в повному обсязі. У зв'язку з цим відповідач просив:

- скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2014 року;

- постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити її у повному обсязі, представників позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши пояснення представника відповідача, представників позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та правильність правової оцінки обставин справи та застосування Київським апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, а судового рішення скасування в частині.

23 вересня 2014 року позивач звернувся до Комісії із заявою про самовисування та просив зареєструвати його кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 129 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року. До вказаної заяви позивачем були надані: автобіографія кандидата у народні депутати України; документ про внесення грошової застави; фотографії кандидата; ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України кандидата у народні депутати України; передвиборча програма кандидата у народні депутати України, які були прийняті уповноваженою особою Комісії, про що позивачем було отримано довідку.

Комісія 28 вересня 2014 року прийняла постанову № 1281 про відмову у реєстрації кандидата у народні депутати України, зокрема, ОСОБА_5 в одномандатному виборчому окрузі № 129 ( далі - постанова № 1281). Зазначена відмова обґрунтована тим, що в порушення вимог п.1 частини другої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" заява позивача не містила зобов'язання у разі обрання його депутатом припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України та законів України несумісна з мандатом народного депутата України.

Задовольняючи позовні вимоги, Київський апеляційний адміністративний суд встановив, що викладений у постанові № 1281 висновок Комісії про те, що подана позивачем заява про самовисування не є такою заявою у розумінні приписів п. 1 частини другої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" є помилковим, оскільки наявність недоліків або неточностей у поданих кандидатом на реєстрацію документів не може свідчити про відсутність таких документів взагалі.

З висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Як встановлено статтею 38 Конституції України право бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування належить до основних конституційних прав громадянина.

Організація і порядок проведення виборів народних депутатів України визначені Законом України "Про вибори народних депутатів України" від 17 листопада 2011 року № 4061-VI (далі - Закон № 4061-VI).

Частиною першою статті 9 цього Закону встановлено, що депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.

Частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що не може бути висунутий кандидатом й обраний депутатом громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Порядок висування та реєстрації кандидатів у народні депутати України унормований розділом VII Закону № 4061-VI.

За змістом пункту 1 частини другої статті 55 Закону № 4061-VI Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за отримання, серед інших заяви про само висування, датованої днем подання документів для реєстрації його кандидатом у депутати до Центральної виборчої комісії, із зобов'язанням у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, та згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв'язку з участю у виборах, а також із зобов'язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом (або зазначенням, що таких немає).

З аналізу наведеної норми Закону вбачається, що йдеться про заяву як окремий документ, в якому змістовно мають бути відображені відповідні зобов'язання.

Приписи статті 60 Закону № 4061-VI визначають, що Комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі: 1) порушення вимог частин четвертої, п'ятої статті 52 цього Закону; 2) відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону; 3) припинення громадянства України кандидата у депутати; 4) вибуття особи, висунутої кандидатом у депутати, за межі України для проживання чи з метою отримання політичного притулку; 5) визнання особи, висунутої кандидатом у депутати, недієздатною; 6) набрання щодо особи, висунутої кандидатом у депутати, законної сили обвинувальним вироком суду за вчинення умисного злочину; 7) виявлення обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом відповідно до статті 9 цього Закону.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що рішення про відмову в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати повинно містити вичерпні підстави відмови. Копія цього рішення не пізніше наступного дня після його прийняття видається (направляється) представнику партії або кандидату у депутати, який балотується в одномандатному окрузі.

Відповідно до частини третьої статті 60 Закону № 4061-VI помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

Аналіз наведених положень Закону № 4061-VI свідчить про вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації кандидата у депутати. При цьому, Закон, прямо передбачаючи таку підставу для відмови у реєстрації кандидатом у народні депутати як відсутність документів, зазначених у частині другій статті 55 цього Закону, не містить приписів щодо можливості відмови у реєстрації за наявності помилок і неточностей, виявлених у поданих кандидатами на реєстрацію документів.

Крім того, норми, закріплені у частині третій статті 60 Закону № 4061-VI прямо передбачають право особи виправити помилки і неточності, виявлені у поданих кандидатами на реєстрацію документів, зазначаючи, що наявність останніх не є підставою для відмови у реєстрації кандидата у депутати.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що викладений у постанові № 1281 висновок Комісії про те, що подана позивачем заява про самовисування не є такою заявою у розумінні приписів п. 1 частини другої статті 55 Закону № 4061-VI, є помилковим, адже, як було зазначено вище, наявність недоліків або неточностей у поданих кандидатом на реєстрацію документів не може свідчити про відсутність таких документів взагалі.

За таких обставин, на думку колегії суддів, Комісія не скористалася наданими їй приписами частини третьої статті 60 Закону № 4061-VI повноваженнями щодо забезпечення реалізації прав осіб, які подають заяви про реєстрацію кандидатами у народні депутати, щодо можливості виправлення помилок і неточностей, допущених у поданих такими особами документах.

Отже, враховуючи, що позивачем було подано до Комісії всі, передбачені частиною другою статті 55 Закону № 4061-VI документи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у Комісії підстав для відмови у реєстрації ОСОБА_5 кандидатом у народні депутати України згідно пункту 2 частини першої статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів, про необхідність скасувати постанову № 1281 від 28 вересня 2014 року в частині відмови у реєстрації кандидатом у народні депутати України ОСОБА_5 в одномандатному виборчому окрузі № 128 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року, як такої, що прийнята за відсутності передбачених законом підстав.

У той же час, зважаючи на те, що за своєю правовою природою повноваження відповідача щодо вирішення питання про внесення уточнень до заяв про самовисуваання є дискреційними, а суд не вправі втручатись в повноваження та діяльність суб'єктів владних повноважень, або ж підміняти їх, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про зобов'язання Комісії надати ОСОБА_5 можливість виправити неточності у заяві про само висування кандидатом у народні депутати України, поданій 23 вересня 2014 року.

Проте, зважаючи на наявність факту порушення прав позивача у зв'язку із прийняттям відповідачем протиправної відмови у реєстрації кандидатом у народні депутати України та необхідністю відновлення його прав, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зобов'язання Центральної виборчої комісії повторно розглянути подані ОСОБА_5 23 вересня 2014 року документи для реєстрації кандидатом у депутати і прийняти рішення, передбачене частиною шостою статті 59 Закону України "Про вибори народних депутатів України".

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме визнання протиправною та скасування постанови Центральної виборчої комісії від 28 вересня 2014 року № 1281 "Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9" у частині відмови в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_5 в одномандатному виборчому окрузі № 129 та зобов'язання Центральної виборчої комісії повторно розглянути подані ОСОБА_5 23 вересня 2014 року документи для реєстрації кандидатом у депутати і прийняти рішення, передбачене частиною шостою статті 59 Закону України "Про вибори народних депутатів України".

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи але правильно застосував норми матеріального права, а тому суд приходить до висновку про наявність підстав скасування в частині оскаржуваного судового рішення із постановленням нового, про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 172, 177, 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Центральної виборчої комісії на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2014 року задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2014 року в частині відмови в задоволені позовних вимог про зобов'язання Центральну виборчу комісію надати ОСОБА_5 можливість виправити неточність у заяві про самовисування кандидатом у народні депутати України, поданій до Центральної виборчої комісії 23 вересня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким зобов'язати Центральну виборчу комісію повторно розглянути подані ОСОБА_5. документи щодо реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 129 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.

В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2014 року залишити без змін

Постанова набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

З оригіналом згідно

Помічник судді В.Г.Голубєв